суботу, 19 березня 2016 р.

Спецкурс Тема: В ім’я ближнього

Тема: В ім’я ближнього
Мета:
·         Ознайомити учнів із поняттями і законами доброти, честі, справедливості;
·         формувати у школярів найвищі людські цінності: ввічливість, милосердя, людську гідність, чуйність, любові і поваги до ближнього;
·         виховувати почуття людської гідності, бажання духовно вдосконалюватися;
·         розвивати творчу уяву, мислення, пізнавальний інтерес.
Обладнання: технічні засоби (мультимедійна дошка, проектор, телевізор та DVD), фонограми пісень та мелодій, відеоматеріали, добірка прислів’їв, малюнок сонечка.
Хід заняття:
Учитель. Доброго дня, любі діти! Я прошу Вас хвилинку постояти. Хай першими сядуть уважність та щирість, другими – сердечність та чуйність, а згодом – доброта та милосердя. Ви завагалися? А чому? Я не випадково зупинила Вас. Кожен на хвилинку замислився над чистими джерелами своєї душі.
Поверніться, будь-ласка, один до одного, покладіть долоні своєму товаришу. Ви відчуваєте тепло його руки. Це тепло його серця і тепло душі. Воно зігріває Вас, так як і багатство Ваших душ може зігріти ближнього.
 Розпочинається година доброти
Тож прошу Вас серця свої відкрити,
Щоб зрозуміти і запам’ятати,
Лише з добра усе бере початок!

Мудрець сказав: «Краса врятує світ!»
Але уже на протязі століть
Панує істина проста:
«Наш світ рятує доброта».

Блок «Стежиною добра»
Учитель. Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку, її вбирає дитина змолоком матері і на протязі усього життя дарує світу. Діти, спробуймо поміркувати разом. На що, на Вашу думку,схожа доброта? (Діти висловлюють свої думки) Так, і мені здається, що вона схожа на тепле, ласкаве, усміхнене сонечко. (Вчитель вивішує на дошку сонечко, на якому у вигляді усмішки написане слово «доброта»). Скажіть мені, будь ласка, а яку людину можна назвати доброю? (Учні відповідають).
Учитель. Скажіть, діти, а доброта зажди справжня? Я зачитаю Вам невеличку розповідь, а Ви спробуйте здогадатись, де прояв дійсної доброти, а де лише було одягнуто її маску.
(Вчитель або учень зачитує розповідь)
Гарні слова та гарні справи
Серед поля стоїть маленька хатинка, її побудували, щоб у негоду люди могли сховатись і пересидіти у теплі.
Одного разу серед літнього дня захма­рило, і пішов дощ. А в лісі було в цей час троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як із неба ллє дощ, як з відра.
Коли бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтить від холоду.
І ось один із тих хлопчиків, що сиділи в сухому одязі, сказав: «Як мені тебе шкода».
Другий теж промовив красиві жалісливі слова: «Як страшно опинитись у зливу се­ред поля. Мені шкода тебе!».
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку і подав її змокрілому хлопчику! Той скинув мокру сорочку та одягнув суху.
(Обговорення прослуханого)

Учитель. Діти, скажіть, хто , на Вашу думку, проявив справжню доброту?
Чи завжди гарні слова і гарні справи співпадають? (Учні міркують і висловлюють свої думки)
Учитель. (підводячи підсумок) Так, дійсно, справжня доброта німа. Людина, яка робить добро за велінням серця, ніколи не буде вихвалятися цим, хизуватись своїм вчинком перед іншими.
Учитель. Із давніх-давен гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основними у житті. І про це говорить народна мудрість. Подивіться уважно на дошку і спробуйте віднайти другу половинку прислів’їв.
·         Доброго тримайся – поганого цурайся.
·         Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.
·         Добро закарбовуй на камені, а зло записуй на снігу.
·         Хто людям добра бажає, той і собі має.
·         Велике діло – добре слово.
·         Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Учитель. Діти, а чи підготували Ви, на моє прохання, вислови відомих людей про добро і доброту? (Діти зачитують знайдені афоризми; учитель дякує учням)

Блок «Матуся»
Учитель. Діти! Вам уже по 13 років, ви народилися і живете у світі людей, кожен день Вас оточують десятки людей, знайомих і незнайомих, Серед них Ваші вчителі, Ваші рідні і друзі.
Підкажіть, а чи можете Ви назвати ту людину, яка по відношенню до Вас найдобріша, яка щоденно, щохвилинно, щосекундно виявляє свою любов, турботу, яка дарує Вам доброту і нічого не чекає у відповідь. (Учитель підводить дітей до відповіді; діти відповідають, що це мама).
Учитель. Так, мої любі, це Ваша матуся. Це вона з першої хвилини життя схиляється над Вами, це вона в тривозі і надії вдивляється у Ваші оченята, сподіваючись і прагнучи щастя для Вас.
Я пропоную Вам прослухати і проглянути легенду про нещасливу матір.
(Перегляд презентації)

Учитель. (Обговорення побаченого)
·         Скажіть, а чи правильно вчинили діти, коли не пустили матір до вогню?
·         Чому є матір перетворилася на зозулю і кинула своїх діточок?
·         Чи зрозуміли свою провину діти? Чи не було це запізно?
·         Діти, а який висновок ми можемо зробити, чому навчає нас ця легенда?
Учитель. Материнська любов найсвятіша. Та, на жаль, не всі і не завжди ми уміємо її оцінити. Як рідко ми задумуємося над тим, що необачно зронене слово залишає рубець у душі найріднішої людини, вибілює її коси та розсипає зморшки на чолі.
 Зараз ми усі разом переглянемо добірку картин відомих художників світу про матінку та материнське серце. Нехай кожен з Вас, вдивляючись у світові шедеври, думкою полине до рідної неньки.
(Перегляд картин)

Висновок учителя. Дітоньки! Прийдіть сьогодні додому і обов’язково посміхніться любій матусі, обійміть її, приголубте і скажіть, що ВОНА для Вас найкраща у світі.

Блок «Самотність і милосердя»
Учитель. А чи знаєте Ви, що на сьогоднішній день на Україні проживає багато самотніх літніх людей. Це теж чиїсь батьки, які на схилі літ виявились непотрібними власним дітям. У когось не вистачило часу для старенької матері, у когось замалий будинок, щоб прожити разом, а у когось просто зачерствіло серце…Ці люди живуть у спеціальних будинках інтернатах.
                                                  Кинута мати
                                             Осінь дощем зарясніла.
Сирість в нетопленій хаті.
Жінка край столу сидить.
Хто вона – кинута матір.

Скажете – так не буває.
А Ви лише подивіться,
Подумки лиш ненароком
Зморшок її доторкніться.

Складені, втомлені руки,
Губи щось ніби шепочуть.
А на столі, мов ікона,
Фото синочка і доні.

Спогади, ніби картини,
Душу її зігрівають,
Діти, її пташенята,
Щастя по світу шукають.

Донечці років вже з десять
Світить Італії сонце,
Мати те фото цілує,
Дощ заливає віконце.

Син, її гордість, надія,
Теж десь по світу блукає,
Сину, озвися ж бо, сину,
Вістки давно вже немає.

Що ж то за доля такая,
Що за країни далекі,
Знаєте, діти, на груші
Звили гніздо в нас лелеки.

Вишні улітку вродили,
Тільки їх нікому їсти,
Пусткою стало село
–Всі подалися у місто.

Межі некошені в травах,
Все поросло бур’янами.
Літо минуло – вже й осінь
Плаче самотньо сльозою.

Мовчки підвелася мати,
Стала одна на порозі,
Щастя її материнське
Десь загубилось в дорозі.

Учитель. Що моторошно, страшно? (Діти реагують мімікою). Але це, діти, реальність сучасного життя. І щоб таких реалій в цьому світі стало менше, я покладаю велику надію на ваше покоління, На ваші серця, вашу любов, тепло і  ласку.
 Блок «Дерево добрих справ»
Учитель. Діти, підкажіть, доброта – це якість людини, що дається при народженні, чи її потрібно виховувати? (Діти висловлюють свої думки). Я також довго думала над цим питанням і дійшла до висновку, що людина повинна постійно удосконалювати себе на протязі життя.
Від сьогодні у нашому класі буде поряд з Вами жити «дерево добрих справ». Воно допоможе нам планувати важливі справи, які ми запишемо на листочках. Весною і влітку дерево буде зеленим, восени – жовтим, а взимку – білосніжним. Надворі початок весни, і наше дерево доброти сьогодні вперше одягнеться у зелене вбрання. Я пропоную кожному взяти один листочок і записати ту добру справу, яку Ви плануєте зробити навесні. Коли ж ці справи будуть виконані, листочки замінимо на нові. Беріться до роботи.
(Учні пишуть свої задуми)
(Деякі учні на прохання вчителя зачитують свої записи)

Ну що ж, нехай тоді оживе наше «дерево надії, ласки і добра».
 Учитель. Ну що ж, любі діти. Підходить до завершення наша година спілкування. Я вірю в те, що від сьогодні стала добрішою кожна дитина. Я вірю, що запалений вогник доброти поселиться у ваших серцях і з ним ви будете іти по життю до своєї мети.
Нехай любов земна і доброта сердечна
Завжди крокують поруч з Вами у житті.


Немає коментарів:

Дописати коментар